Хліб має пам’ять…Він зберігає в собі не лише смак щоденного життя, а й біль тих поколінь, які не мали права на шматок. Голодомор 1932–1933 років — це рана, що не загоюється. Це правда, яку ми зобов’язані передавати дітям, аби вони знали: хліб ніколи не можна знецінювати.
Ми вшановуємо мільйони невинних людей, заморених голодом. Схиляємо голови перед тими, хто мріяв про крихту і боровся за життя.
Пам’ять про них живе в кожній зернині, у кожній пшеничній ниві, у кожній запаленій свічці…
Нехай ця пам’ять буде нашою силою.
Нехай хліб завжди нагадує нам, якою дорогою ціною виборене право жити, їсти, мріяти.
Поки пам’ятаємо — ми непереможні.